Related Links

Історія факультету — ДВНЗ "Донбаський державний педагогічний університет"
Надрукувати

AD FONTES

(до джерел)

Свою історію філологічний факультет веде від часу заснування Слов’янського учительського інституту в 1939 році. Тоді основу майбутнього університету складали лише два факультети: мовно-літературний та історичний.

У перші роки свого існування мовно-літературний факультет складався з двох відділень: українського та російського, що яскраво ілюструвало факт дефіциту фахівців-філологів з обох спеціальностей, яких потребував наш реґіон. Уже в 1939/40 навчальному році річні педагогічні курси при Слов’янському учительському інституті підготували 20 учителів мови та літератури, а в 1940/41 напередодні бурхливих історичних подій на мовно-літературному факультеті було видано 44 дипломи вчителів української мови та літератури в 5-их – 7-их класах і 33 дипломи вчителів російської мови та літератури.

Друга світова війна на два роки припинила діяльність навчального закладу, але вже в січні 1944 року кількісний склад студентів мовно-літературного факультету, що мав на той час перший і другий курси, був таким: 143 чол. на стаціонарній формі навчання й 188 чол. на заочній.

Враховуючи умови повоєнного часу, це досить значні та яскраві показники; до того ж здійснювалися додаткові набори й кількість студентів обох відділень постійно збільшувалася (упродовж 1944 року українське відділення поповнили 10, а російське – 14 студентів).

Після звільнення від окупації країна прагнула розвиватися й активно готувала кадри, які допомогли б їй якнайшвидше відновити мирне життя. Роль у цьому учительського інституту й факультету зокрема була досить значною: порівняно з кількома наступними роками набір філологів 1944 року був найбільшим з-поміж інших факультетів.

Багато труднощів долав інститут, і мовно-літературний факультет у його складі, упродовж 40-х років: це і проблеми матеріально-технічного забезпечення, і недостатня кількість навчально-методичної літератури, і брак наукових кадрів. У 1949/50 навчальному році в інституті працювало 28 викладачів і лише четверо з них мали науковий ступінь кандидата наук, хоча на той час існувало вже три підрозділи – додався фізико-математичний факультет.

Зауважимо, що двоє із чотирьох кандидатів наук зросли на терені мовно-літературного факультету: у 1949 році першим у інституті захистив кандидатську дисертацію з теми “Проблема історизму у викладанні граматики у середній школі” декан мовно-літературного факультету та завідувач кафедри мовознавства Микола Костянтинович Волинський; а в 1951 році на факультеті з’явився перший кандидат філологічних наук – Ніна Данилівна Тарасенко, яка досліджувала фольклор Донбасу.

Волинський Микола Костянтинович

завідувач кафедри мовознавства,

декан мовно-літературного

факультету з 1944 до 1946рр.

Тарасенко Ніна Данилівна

перший кандидат філологічних

наук у інституті, завідувач

кафедри літератури у 1944 – 1945рр.

Деканом мовно-літературного факультету в жовтні 1944 року було призначено викладача російської мови Цецилію Юхимівну Мистецьку, а з грудня 1944 року цю посаду обійняв М.К.Волинський, що поєднував у цей час керівництво факультетом і кафедрою мовознавства. У серпні 1946 року за власним бажанням він залишив обов’язки декана й упродовж чотирьох років мовно-літературним факультетом опікувався викладач української мови Леонід Михайлович Хрульов. Наприкінці 1950 року наступним деканом факультету став викладач російської мови Олександр Кирилович Міщенко, якого в 1954 році змінив Григорій Михайлович Чумаков. У цьому ж році Г.М.Чумаков захистив кандидатську дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук і став, таким чином, першим деканом мовно-літературного факультету, який мав науковий ступінь. Він обіймав посаду декана до 1960 року.

Основу факультету спочатку складали дві кафедри – мовознавства та літератури. Завідувачем кафедри мовознавства з 1944 року був М.К.Волинський. Упродовж 40-х років на кафедрі працювали 10 викладачів: української мови – І.М.Костенко, Л.М.Хрульов, М.Л.Костенкова; російської мови – Г.М.Чумаков, С.І.Глушков, Ц.Ю.Мистецька, Г.С.Кириченко, О.К.Захвалінський; іноземних мов – Є.Д.Ушкова, Т.Ю.Андреєва.

На початку 50-х років склад кафедри поповнили викладач російської мови О.Ю.Ольшанський, викладач культури мовознавства С.Я.Голуб, викладачі української мови М.В.Мірошниченко, Є.С.Мірошниченко, В.С.Сіколенко, К.В.Климова.

Кафедрою літератури з 1944 року завідувала Ніна Данилівна Тарасенко, але вже у вересні 1945 року вона залишила керівництво у зв’язку із написанням наукової роботи і на цю посаду був призначений Яків Іванович Ільїн –літературознавець-русист, учитель поета М.В.Ісаковського.

У 40-х роках на кафедрі працювали 4 викладачі української літератури – Н.М.Корнієнко, В.В.Карякіна, А.С.Кудіненко, П.А.Волик; 4 викладачі російської літератури – О.К.Міщенко, О.А.Забажан, Г.Я.Петренко, М.Ф.Рябініна.

Ільїн Яків Іванович

З 1945 р. завідувач кафедри літератури,

згодом – завідувач кафедри

російської мови та літератури  до 1959 р.

Міщенко Олександр Кирилович

декан мовно-літературного

факультету

з 1950 по 1954 рр.

Дехто з викладачів працював досить недовгий час – упродовж одного-двох навчальних років (О.К.Захвалінський, Т.Ю.Андрєєва, М.Л.Костенкова, П.А.Волик та ін.), член кафедри 40-х – 50-х років М.В.Мірошниченко працює в СДПУ донині.

У ці повоєнні часи, незважаючи на складні для розвитку науки умови, викладачі обох кафедр мовно-літературного факультету активно займалися науковими пошуками. Так, наприкінці 40-х – початку 50-х років захистили кандидатські дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Н.Д.Тарасенко (1951р.), Г.М.Чумаков (1954р.), Я.І.Ільїн (1955р.), на звання кандидата педагогічних наук – М.К.Волинський (1949р.).

Інші члени кафедр (І.М.Костенко, О.Ю.Ольшанський, М.В.Мірошниченко, Н.М.Корнієнко, О.К.Міщенко та ін.) складали кандидатські іспити, працювали над написанням наукових робіт.

У 1955 році відповідно з реорганізацією учительського інституту в педагогічний відбувся розподіл кафедр мовознавства та літератури на дві кафедри: української мови та літератури, російської мови та літератури. Трохи раніше, у 1954/55 навчальному році, виділилася кафедра іноземних мов.

Завідувачем кафедри української мови та літератури було призначено Федора Михайловича Ялового – тодішнього директора інституту. Кафедра складалася з п’яти членів, серед яких було два кандидати філологічних і один кандидат педагогічних наук. Кафедрою російської мови та літератури завідував Я.І.Ільїн. На відміну від української кафедри, російська складалася з семи членів, але лише один завідувач мав науковий ступінь кандидата наук. Кафедру іноземних мов складали три викладачі, обов’язки завідувача виконувала Євгенія Давидівна Чубар; викладачів з науковими ступенями ця кафедра не мала.

Яловий Федір Михайлович

директор учительського інституту,

завідувач кафедри української

мови та літератури в 1955 – 1959 рр.

Чумаков Григорій Михайлович

декан мовно-літературного

факультету з 1954 до 1960 рр.

Серед трьох кафедр мовно-літературного факультету найменше проіснувала кафедра іноземних мов. Вже в 1955/56 навчальному році її було закрито згідно з наказом Міністерства вищої освіти. Працівників кафедри було включено до складу кафедри російської мови та літератури.

Загалом 40-і – 50-і роки характеризувалися як кількісним, так і якісним зростанням факультету, злетом творчої активності викладачів і студентів: набір студентів на факультет постійно збільшувався, обидва відділення мали потрібний набір, абітурієнти проходили іспити на умовах значного конкурсу.

З 1947/1948 навчального року на факультеті діяли гурток мовознавства (керівник – старший викладач Л.М.Хрульов), гурток вивчення творчості українських радянських письменників (керівник – Н.Д.Тарасенко), гуртки вивчення російської та зарубіжної літератур. Члени гуртків організовували творчі вечори, конкурси на кращого читця, вечори обговорення творчості письменників тощо, займалися збиранням фольклорного матеріалу, який після відповідного опрацювання відправлявся до Інституту фольклору АН УРСР. Збереглися відомості, що в 1948 році члени літературознавчих гуртків зібрали 68 зразків народної творчості Донбасу і на цій основі під керівництвом Н.Д.Тарасенко підготували й видали збірку.

Чубар Євгенія Давидівна

завідувач кафедри іноземних мов

з 1954 до 1956

Крім написання наукових робіт, викладачі факультету брали активну участь у створенні навчально-методичної бази для викладання мови та літератури у вищій школі. Наприклад, Н.Д.Тарасенко та Н.М.Корнієнко рецензували видання ІІ тому “Історії української літератури” (1950 р.), І.М.Костенко давав рецензію широковідомому підручнику Б.Кулика “Курс сучасної української мови” (1951р.), члени кафедр створювали й обговорювали проекти програм з мови та літератури для вузів. У 1955 році в інституті було започатковано випуск збірника “Наукові записки”, до редколегії якого входили Ф.М.Яловий, Г.М.Чумаков, Н.Д.Тарасенко, І.Я.Ільїн.

У 1956 році М.К.Волинський завершив створення підручника з порівняльної граматики російської та української мов, І.М.Костенко працював над виданням “Синтаксису простого речення”, Н.Д.Тарасенко брала участь у підготовці підручника з української літератури для вузів.

Водночас члени кафедр факультету обіймали й адміністративні посади: упродовж 1944/45-го навчального року І.М.Костенко – заступник директора інституту з наукової та навчальної роботи, з 1954-го до 1960-го року Ф.М.Яловий – директор інституту, з 1958-го до 1967-го року О.Ю.Ольшанський – проректор із заочного навчання, у різні часи М.К.Волинський, Л.М.Хрульов, О.К.Міщенко, Г.М.Чумаков виконували обов’язки декана мовно-літературного факультету.

Цей етап бурхливого розвитку мовно-літературного факультету завершився раптово: у 1959 році оголошено закриття стаціонарного відділення факультету, а в 1960 закривається й заочне відділення.

 

ВОГНИК ЖЕВРІЄ…

 

Після припинення існування факультету викладачі-філологи, які залишилися працювати в інституті, увійшли до складу кафедри педагогіки. На жаль, із закриттям факультету інститут утратив багато науковців. Так, Ф.М.Яловий став ректором Сумського педагогічного інституту, Г.М.Чумаков перейшов на роботу до Ворошиловградського педагогічного інституту, М.К.Волинський виїхав до Прибалтики, а Н.Д.Тарасенко залишила роботу у зв’язку з виходом на пенсію.

Слід віддати належне тим викладачам мови та літератури, які залишилися працювати в Слов’янську і навіть за умови відсутності спеціалізованих кафедр не дали згаснути вогнику філологічної науки в нашому інституті.

Так, із 1960 року в складі кафедри педагогіки створено секцію мови й літератури під керівництвом Михайла Володимировича Мірошниченка. До неї входили викладачі української та російської мови і літератури – М.В.Мірошниченко, Є.С.Мірошниченко, Н.М.Корнієнко, О.Ю.Ольшанський та викладачі іноземних мов – Є.Д.Чубар, О.М.Макаренко, З.С.Преден, Є.Я.Агєєва. З 1963 року виділилася окрема секція іноземних мов, очолювана Є.Д.Чубар.

Упродовж 60-х років викладання філологічних дисциплін велося на факультетах підготовки вчителів початкових класів, дефектологічному та педагогічному. З 1960 року викладач української літератури Н.М.Корнієнко виконувала обов’язки декана факультету підготовки вчителів початкових класів, а М.В.Мірошниченко – обов’язки заступника декана із заочного навчання.

У цей час викладачі мовно-літературної секції брали активну участь у науковому та громадському житті. На факультеті ПВПК М.В.Мірошниченко та О.Ю.Ольшанський організовували роботу орфографічних груп для підвищення грамотності студентів, члени секції виступали на республіканських та союзних конференціях, дві наукові конференції було організовано безпосередньо в Слов’янському педінституті. При цьому О.Ю.Ольшанський продовжував виконувати обов’язки проректора із заочного навчання, а М.В.Мірошниченко три роки очолював місцевий комітет профспілки.

Нарешті в 1967 році цю секцію було реорганізовано в кафедру мови та літератури, що об’єднувала україністів та русистів під керівництвом доцента Міри Михайлівни Радецької, та кафедру іноземних мов (завідувач – Є.Д.Чубар). З цього часу спостерігався повільний, але постійний розвиток кафедр: вони поповнювалися, накопичували педагогічний та науковий потенціал, створювали необхідні передумови для відновлення філологічного факультету.

Кафедра мови та літератури в 1970 році налічувала 9 членів, троє із них мали наукові ступені кандидатів наук і звання доцентів – М.М.Радецька, М.В.Мірошниченко, Д.М.Кравчук. Останній із 1971 року виконував обов’язки декана факультету підготовки вчителів початкових класів, а з вересня 1974 року – проректора із заочного навчання інституту. Упродовж 70-х років кафедру поповнили такі фахівці як В.Т.Горбачук, Л.Д.Нечай, С.І.Цетляк, Л.В.Пашко, І.І.Бологов, Л.М.Висоцька, М.М.Поляков, В.А.Глущенко, О.С.Пугач. На кафедрі проводилася активна науково-дослідна робота, багато студентів-випускників захищали дипломні дослідження мовознавчої та літературознавчої тематики. Кращим випускникам видавалися офіційні рекомендації, згідно з якими вони могли викладати в школах мову та літературу.

З листопада 1971 року завідувачем кафедри мови та літератури було призначено доцента, кандидата педагогічних наук М.В.Мірошниченка, а у серпні 1972 його змінив на цій посаді доцент, кандидат педагогічних наук Іван Іванович Бологов. Він керував кафедрою до 1977 року, коли посаду почала обіймати кандидат педагогічних наук, доцент Лідія Дмитрівна Нечай.

У 1978 році відбувся розподіл кафедри мови та літератури на дві: кафедру української мови та літератури (завідувач – доц. Л.Д.Нечай) та кафедру російської мови та літератури (завідувач доц. М.М.Поляков).

У 70-ті роки зростали досягнення й кафедри іноземних мов. Склад кафедри поповнили такі фахівці, як О.К.Василькіоті, Н.Я.Шабанова, Г.І.Шиян, М.С.Біушкін, А.Г.Спічка, Е.М.Чепіга та ін. У 1973 році у зв’язку з виходом на пенсію Є.Д.Чубар обов’язки завідувача кафедри взяв на себе доцент М.С.Біушкін.

Отже, у 70-і роки остаточно розподілилися українська, російська та іноземна кафедри і з цього часу вони ведуть власну історію, хоча й існують у тісному взаємозв’язку.

У 1984 році посаду завідувача кафедри української мови та літератури посів кандидат педагогічних наук Василь Тихонович Горбачук і досить довгий час – 14 років – кафедра працювала під його проводом.

Кафедру російської мови та літератури в 1979 році очолив кандидат філологічних наук Олег Юхимович Ольшанський і керував нею упродовж 8 років, а в 1987 році передав обов’язки кандидату філологічних наук Володимиру Андрійовичу Глущенку.

Кафедра іноземних мов з 1981 року працювала під керівництвом кандидата педагогічних наук, доцента Інги Петрівни Внукової, а в 1987 році її змінила старший викладач Маргарита Євгенівна Дмитренко, яка очолювала кафедру до 1994 року. З цього часу завідувачем кафедри призначено кандидата педагогічних наук, доцента Антоніну Гаврилівну Спічку.

Завдяки зусиллям кафедри української мови і літератури на чолі з професором В.Т. Горбачуком з 1994 року при факультеті підготовки вчителів початкових класів почало працювати відділення української мови і літератури. Одночасно в інституті виникає відділення іноземних мов.

На часі було відкриття філологічного факультету.

 

РЕНЕСАНС ФАКУЛЬТЕТУ

 

Як окрема структурна одиниця філологічний факультет почав функціонувати з 4 липня 1996 р. Його відродження пов'язане насамперед з ім'ям професора В.Т.Горбачука, який і став першим деканом факультету, створеного на основі двох відділень – українського та іноземного (завідувач відділення упродовж усього часу його існування – А.Г.Спічка).

Наступного 1997 року було створено російсько-українське відділення, що сприяло остаточному становленню філологічного факультету як структурного цілого в його сучасному вигляді. У різний час відділення очолювали проф. Глущенко В.А., доц. Маторіна Н.М., доц. Лівшиць Т.М., доц. Біличенко О.Л., доц. Рубан А.А.

Перші кроки факультету були важкими: бракувало найнеобхідніших підручників, посібників, методичних розробок з базових дисциплін, навіть художніх текстів, особливо із зарубіжної літератури, адже наша бібліотека комплектувалась у попередні роки, виходячи з потреб студентів нефілологічного профілю.

Не було лекторів з таких фахових дисциплін, як діалектологія, історична граматика, порівняльна типологія мов, зарубіжна література та ін., тому багатьом нашим викладачам довелося з самого початку викладати, паралельно освоюючи ці дисципліни. До всього додалася й економічна криза, яку переживала наша держава, через що на розвиток факультету не вистачало коштів.

Проте завдяки зусиллям усього колективу факультет подолав труднощі й на сьогодні став найбільшим факультетом у Слов’янському державному педагогічному університеті.

Факультет і кафедри укомплектовано відповідними технічними засобами, створено достатню навчальну базу, кабінети та бібліотеку забезпечено потрібною науковою літературою, методичними розробками.

Значну роль у підготовці науково-педагогічних кадрів для викладання філологічних дисциплін на факультеті, підвищенні їхнього кваліфікаційного рівня відіграла відкрита в 1992 році під керівництвом професора В.Т.Горбачука аспірантура зі спеціальності „Українська мова”, а з 1999 року здійснювався набір до аспірантури зі спеціальності „Загальне мовознавство” (науковий керівник – доктор філологічних наук, професор В.А.Глущенко). У 2001 р. відкрито постійно діючу аспірантуру з цієї спеціальності.

З 1996 року певних змін зазнав і керівний склад факультету та кафедр, що входять до його складу. Очолюючи кафедру української мови та літератури з 1984 року і філологічний факультет з 1996 року, В.Т.Горбачук у 1998 році передав керівництво кафедрою кандидату філологічних наук Н.І.Овчаренко, а деканом факультету у 2003 році призначено кандидата історичних наук С.М.Швидкого. Того ж року посаду декана філологічного факультету обійняла Н.І.Овчаренко у зв’язку з призначенням С.М.Швидкого проректором вузу з науково-педагогічної роботи.

З 1998 року на факультеті введено і посаду заступника декана, що було зумовлено збільшенням кількості спеціальностей та контингенту студентів. Першим заступником декана філологічного факультету став старший викладач кафедри української мови та літератури В.Ф.Півень, а у 2000-му році на цій посаді його змінив С.М.Швидкий. У цей же час на факультеті введено посаду заступника декана з виховної роботи, яку посіла старший викладач кафедри української мови та літератури З.О.Клименко. У період з 2003 по 2013 рік обов’язки заступника декана з навчальної роботи виконував доцент Любомир Васильович Сегін. Від 2013 року заступниками декана були І.М.Казаков і Н.П.Нікітіна, а з 2015 року заступником декана з навчальної роботи є Казаков Ігор Миколайович. 

У зв’язку із призначенням на посаду проректора з наукової роботи завідувач кафедри російської мови та літератури В.А.Глущенко в 1998 році передав обов’язки кандидату філологічних наук І.М.Казакову.

У грудні 2010 року на факультеті створено нову кафедру – кафедру загального, германського та слов’янського мовознавства, яку очолив професор В.А.Глущенко.

Отже, пройшовши довгий і складний шлях, філологічний факультет перетворився на потужну внутрішньо розгалужену структуру Донбаського державного педагогічного університету. Ректоратом у наше розпорядження надано другий і третій поверхи головного корпусу. Обладнано кабінети й аудиторії, створено необхідну для навчального процесу технічну та науково-методичну базу.

Тісний зв'язок із базовими закладами освіти, налагоджений на факультеті, сприяє одержанню відомостей про сучасні вимоги до фахівців означеного профілю, визначенню параметрів професійної компетенції та нормативів конкурентноспроможності майбутніх спеціалістів, дозволяє прогнозувати кадровий попит на місцях і завдяки цьому оптимізувати профіль і структуру вузівської підготовки філологів-фахівців.

Випускники отримують достатні навички науково-дослідної діяльності. Студенти залучаються до участі в науково-практичних конференціях та олімпіадах міжнародного, всеукраїнського та регіонального рівнів, беруть активну участь у щорічній науковій конференції ДДПУ.

Активно працюють наукові гуртки. Ними керують провідні викладачі випускаючих кафедр. У центрі уваги досліджень гуртківців — актуальні проблеми сучасного мовознавства та літературознавства, методики викладання мови та літератури. Відзначимо, зокрема, плідну роботу гуртка з літературного краєзнавства, керівником якого є доцент В.І. Романько, ініціатор та організатор багатьох краєзнавчих заходів факультету, головний редактор краєзнавчих альманахів "Відродження" та "Рідний край."

При факультеті функціонує науково-дослідний центр "Південна Слобожанщина" (науковий керівник – професор В.Т.Горбачук). З різних причин наш реґіон, що охоплює північ Донецької, Луганської областей та південь Харківської, у діалектному, фольклорному, етнографічному аспектах являв собою білу пляму на карті України. Працівниками центру проведено низку наукових експедицій, у яких брали участь, крім наших викладачів та студентів, також наукові співробітники Національної Академії наук України.

Співробітники наукового центру "Південна Слобожанщина" вже зібрали внаслідок польових експедицій багато фактичного матеріалу. На його основі підготовлено низку наукових досліджень, серед яких: "Розвиток ойконімії Слобожанщини протягом ХІХ – ХХ століть" (Є.М.Ткаченко), «Антропоніми Слов’янського регіону Донеччини» (Р.М.Падалка). С.М.Швидкий та Л.М.Тищенко захистили із зазначеної проблеми кандидатські дисертації. На факультеті захистили кандидатські дисертації Л. Жижченко, А. Карпенко, Т. Луковенко, Н. Ляшов, М. Нестелєєв, О. Решетняк, В. Слабоуз, М. Шевченко і докторську - О. Біличенко.

Наразі вже на карті Південної Слобожанщини з'явилася мережа обстежених населених пунктів. Підкреслимо надзвичайну важливість і актуальність проведених викладачами та студентами українознавчих досліджень. Цікавими та науково важливими є й результати досліджень сучасних етнолінгвальних процесів. Вони відбиті в матеріалах етнографічного музею, що його організував С.М. Швидкий.

На факультеті створено всі необхідні умови для підготовки висококваліфікованих спеціалістів у галузі філології.

Сучасний філологічний факультет ДДПУ – це не лише потужна внутрішньо розгалужена структура університету, але й повноцінний колектив однодумців, людей ініціативних і небайдужих. Підтвердженням цього є успіхи наших студентів у навчанні, науці, спорті, високий рейтинг випускників, динамічне та якісне зростання кафедр, що виявляється, зокрема, у покращенні науково-методичного потенціалу, активному захисті дисертацій, участі викладачів у багатьох культурно-громадських заходах на рівні міста й за його межами.