Ішли роки. Збiльшувалася кiлькiсть вихованцiв факультету. У віповідь на потреби ocвiтнix закладiв регiону та країнии в цiлому поряд із підготовкою вчителів-дефектологiв та логопедiв для спецiальної школи факультет запровадив пiдготовку педагогів-дефектологiв дошкiльних закладів. Змінився і склад керівництва факультету. Із 1973 до 1975 рр. факультет очолював кандидат педагогічних наук, доцент С. М. Попович, а з 1975 до 1979 рр. – Н. В. Тарасенко.

Головною метою роботи керівництва факультету тих років стало виховання високопрофесійного педагога-дефектолога, який досконально володіє теорією і вміє на практиці застосовувати здобуті знання і навички.

Делегація викладачів дефектологічного факультету в складі декана факультету кандидата педагогічних наук, доцента С. М. Поповича, завідувача кафедри дефектології кандидата педагогічних наук І. М. Басіна, кандидата педагогічних наук Н. В. Тарасенко, викладача Л. А. Співак, які були учасниками Першої Всесоюзної наради викладачів дефектологічних факультетів в СРСР (Шяуляй, Литва), привезли з наради нові ідеї, задуми щодо напрямів розвитку факультету, які втілювала у своїй роботі доцент Н. В. Тарасенко, коли була обрана в 1975 році деканом дефектологічного факультету.

У зв’язку із збільшенням студентського контингенту на факультеті було відкрито заочне відділення, де перший випуск відбувся в 1972 році.

Для популяризації досягнень дефектологічної науки, поширення передового педагогічного досвіду на базі Донецького обласного інституту післядипломної освіти в 1976 році було впроваджено роботу народного університету дефектологічних знань, який майже 20 років очолював А.І. Капустін. Проректорами університету були В.О. Липа, який у той час працював методистом спеціальних шкіл-інтернатів Донецького облІППО, а пізніше – Г. М. Уманець, яка тривалий час була завідувачем кабінету спеціальної освіти. Університет нараховував численну аудиторію (до 2000 слухачів) і плідно працював над підвищенням кваліфікації вчителів, вихователів допоміжних шкіл, працівників спеціальних дошкільних закладів, логопедів та керівників спеціальних навчальних закладів.

До участі в його роботі залучали провідних учених країни (І.Г. Єременко, В.М. Синьов, Л.С. Вавіна, О.І. Теплицька, М.А. Савченко, Н.К. Сорокіна, Н.М. Стадненко, В.В. Ек, Г.М. Мерсіянова та інші).

Досвід роботи народного університету було узагальнено МО СРСР, поширено у фахових виданнях, упроваджено в інших регіонах країни. Працівники народного університету дефектологічних знань у 1986 році були відзначені Подякою Донецького обласного відділення Педагогічного товариства УРСР.

Успішною була діяльність республіканських курсів підвищення кваліфікації директорів, завучів, учителів, вихователів, логопедів спеціальних навчальних закладів, організованих на базі дефектологічного факультету СДПІ (керівник В. О. Липа). Діяльність республіканських курсів підвищення кваліфікації дефектологів була в центрі уваги Міністерства освіти України, працівники якого часто відвідували заняття викладачів, обговорювали з ними актуальні проблеми дефектології. У роботі курсів брали участь Л. С. Вавіна, Г. М. Плешканівська, С. Ф. Ніколаєв, М. П. Козленко, Є. О. Білевич із Києва, В. В. Ек, Н. К. Сорокіна з Москви.

Діяльність республіканських курсів була нерозривно пов’язана з поширенням досвіду кращих педагогічних працівників України. Із лекціями виступали вчителі-новатори, провідні вчені. Серед них один із найбільш відомих не тільки в Україні, але й за її межами вчитель-новатор В. Ф. Шаталов.

У середині 80-х років було укладено договір про міжнародне наукове співробітництво з Магдебурзькою вищою педагогічною школою про стажування викладачів, взаємний обмін делегаціями викладачів і студентів. У науковому журналі «Die sonderschule» були опубліковані статті А. І. Капустіна, Н. В. Тарасенко, В. О. Липи.

Найвизначнішою подією в історії факультету було проведення за дорученням Міністерства освіти СРСР у межах діяльності Всесоюзної комісії з питань дефектології в травні 1982 року Всесоюзного семінару-наради завідувачів кафедр дефектологічних факультетів СРСР. Членом Всесоюзної комісії з питань дефектології протягом багатьох років був А.І. Капустін, на той час завідувач кафедри дефектології. У нараді взяли участь учені-дефектологи М. М. Перова (Москва), А. М. Виноградова (Ленінград), К. К. Карлеп (Тарту, Естонія), М. Є. Вальце (Лієпая, Латвія), М. О. Нігаєв (Свердловськ), А. С. Сагатов (Ташкент, Узбекистан), Р. К. Луцкіна (Алма-Ата, Казахстан), А. І. Раку (Кишинев, Молдова), В. Карвялис (Шяуляй, Литва).

Для викладачів кафедри дефектології СДПІ це було справжнє свято спілкування: обговорювались актуальні проблеми дефектології, планувалася подальша науково-дослідна робота колег. Так поступово все більше закріплювалися творчі зв'язки із спорідненими кафедрами тих міст, де відбувалася підготовка дефектологів.

У 1980 році завідувачем кафедри дефектології було обрано кандидата педагогічних наук, доцента А. І. Капустіна, який доклав чимало зусиль для підвищення рівня кадрового потенціалу кафедри. Саме під керуванням цього талановитого науковця й організатора, людини, закоханої у свою справу, майже кожен рік факультет вітав своїх колег із захистом кандидатських дисертацій із різних проблем спеціальної освіти (В. О. Липа, В. А. Турський, Л. Л. Логвінова, Л. Г. Торшина, В. А. Ковальчук, Л. А. Співак), які були високо оцінені науковцями-дефектологами країни.

Науковий потенціал факультету зростав за рахунок нових авторських розробок, програм, навчальних посібників.

За високий рівень організації роботи курсів Міністерство освіти України відзначило грамотами кандидатів педагогічних наук, доцентів Н. В. Тарасенко, А. І. Капустіна, В. О. Липу.

Доброю традицією із 70-х років стала участь студентів у конкурсах наукових робіт, які проводили в Києві, Москві, Шяуляї, Алма-Аті, а також обмін делегаціями студентів-дефектологів інституту із студентами з Магдебурзької Вищої Педагогічної школи (Німеччина).

Організаційним ядром факультету, мозковим центром завжди був і є деканат на чолі з його керівником – деканом. У цей час, починаючи з 1980 року і впродовж 18-ти років (до 1997 року), факультет очолював кандидат педагогічних наук, доцент В. С. Луценко, який здійснив вагомий внесок у зростання професійного рівня підготовки майбутніх спеціалістів.

Саме В. С. Луценко разом із його заступником кандидатом педагогічних наук, доцентом Л. А. Співак проявили виключну працездатність, енергійність, мудрість, виваженість, далекоглядність, і безумовний організаторський талант, визначаючи стратегію діяльності факультету, мислячи категоріями не сьогодення, а потребами майбутнього – перспективами розвитку освітніх технологій, вишівської науки, побудови навчального процесу сучасної вищої школи. Було відкрито разові прийоми до аспірантури при дефектологічному факультеті, яку успішно закінчили та своєчасно захистили кандидатські дисертації Т. Л. Лактюшина, Т. А. Євтухова.

Факультет активно залучав до роботи працівників-практиків, його склад поповнювали досвідчені професіонали-дефектологи (Н. А. Гіренко, Л. О. Гулак, С. О. Дубовський, Т. Г. Кузнецова, І. В. Татьянчикова, Н. М. Филимошкіна, Н. Є. Шаріпова, Л. Ю. Шамко; лікарі-педіатри Л. О. Дяченко й Л. І. Макушева) та молоді випускники факультету (І. В. Дмитрієва, О. В. Мамічева, Л. К. Одинченко, Н. П. Шайда).

Науково-дослідна робота викладачів провадилася в різних напрямах дефектології, тому в 1993-1994 роках за ініціативи декана факультету кандидата педагогічних наук, доцента В. С. Луценка відбулася реорганізація кафедр факультету, їх стало три, а саме: кафедра методик корекційного навчання; кафедра корекційної педагогіки та спеціальної психології; кафедра логопедії. Спеціалізовані кафедри факультету під керівництвом доц. Н. В. Тарасенко (кафедра методик корекційного навчання) та її учнів, а нині також відомих, талановитих учених-дефектологів – доцента В. О. Липи (кафедра корекційної педагогіки та спеціальної психології), доцента Л. Л. Логвинової (кафедра логопедії) стали своєрідними методичними центрами, викладацькі колективи яких підтримують тісні зв’язки зі школами, дитячими дошкільними освітніми закладами, соціальними службами регіону, надаючи їм методичну допомогу, спільно розв’язуючи актуальні проблеми дефектології.

Так само факультет отримував вагому науково-методичну допомогу від провідних освітніх та дослідницьких установ України, СРСР та низки зарубіжних країн.

Декан дефектологічного факультету 1975-1979 років – Луценко Віталій Степанович

Учасники І-ї Всесоюзної ради-конференції. Литва, Шяуляй, 1-4 лютого 1975 р.: Басін І.М., Попович С.М., Тарасенко Н.В., Співак Л.А.

1976 рік, викладачі дефектологічного факультету

8.03.1980 – кафедра дефектології, зав. каф. Басін І.М.

1983 рік, засідання кафедри дефектології, завідувач кафедри – канд.пед.наук, доцент Капустін А.І., викладачі – Марченко Л.Ф., Торшина Л.Г., Шерстюк Т.В., Філімошкіна Н.М., Липа В.О.

1984 рік, викладачі дефектологічного факультету – Співак Л.А., Сарнацький С.В., Торшина Л.Г., Липа В.О., Тарасенко Н.В., Філімошкіна Н., Капустін А.І., Турський В.А., Тертишна К.Д., Луценко В.С.

Випуск 1984 року. Куратор – Басін І.М.

1987 рік, студенти факультету із делегацією студентів із Магдебурга (Німеччина)

1988 рік, заняття університету дефектологічних знань за участю викладача з Магдебурга (Німеччина)

Випуск 1988 року

Викладачі дефектологічного факультету, які працювали у 80-ті роки

1989 рік – переможці змагань із волейболу серед викладачів інституту, викладачі дефектологічного факультету – Капустін А.І., Турський В.А., Луценко В.С., Липа В.О.

1990 рік, декан дефектологічного факультету Луценко В.С. вручає червоний диплом студентці Євтуховій Тетяні