Минають роки, десятиліття, змінюється планета, а з нею і життя людей, їхні думки, мрії і сподівання. Але незмінною залишається пам’ять. Пам’ять про подвиг українського народу у Другій світовій війні.
І скільки б не минуло часу, ми будемо завжди пам’ятати, шанувати наших героїв та простих людей, які віддавали своє життя за рідну землю.
На фронтах Другої світової війни загинув кожен другий українець із тих, хто воював, а кожен другий із тих, хто повернувся до дому був поранений.
Про минулу війну написано багато. До Дня пам’яті та примирення, до 72-річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні бібліотека організувала цикл книжково-ілюстративних виставок: «Війні немає забуття» у структурних підрозділах – «Шана за подвиг, вдячність за мир» (аб.навч.вид.), «Уклін – живим, загиблим – слава» (ч.з. № 1, фак. ПТПО), «Пам’ятаємо ціну свободи» (ч.з. № 2, гол.корп.), «Навіки в пам’яті народній» (ч.з. № 3, навч. корпус №3).
На виставках представлені підручники, наукові доробки, нариси, спогади, фотоальбоми, художні твори, статті з періодичних видань, які допоможуть більше дізнатися про причини, перебіг, наслідки цієї війни, її героїв. Святий обов’язок донести до молоді все це, аби ніколи не перервався зв’язок поколінь.
Схиляємо голови перед пам’яттю загиблих, віддаємо данину глибокої поваги та вдячності ветеранам Другої світової війни.
Щороку бачу: навесні, у травні,
приносять люди фарбу, інструмент.
Хтось лагодить парканчики несправні,
або, на сірий ставши постамент,
фарбує жінка пам’ятник солдату
у срібну фарбу щіточку вмоча,
і все цвіте, і хочеться ридати.
Вона тому солдату до плеча.
Вона його фарбує, кам’яного.
Як сива пташка тулиться до нього.
Стає навшпиньки, по краєчку ходить,
несе ту фарбу, наче й не вага.
Вже так тією щіточкою водить –
мов у нову шинельку одяга.
Ліна Костенко
