Я б вибрав найвищу почесть:
У чистім і чеснім бою
На чорному мармурі ночі
Зорю записати свою.
Б.Олійник
Пам'яті людини з великим творчим досвідом і потужним духовним потенціалом Борису Олійнику на абонементі художньої літератури організована книжково-ілюстративна виставка-реквієм “Хоч яри, хоч вітри крізь бори, а я йду все одно”.
Борис Олійник безперечно унікальна постать в українській культурі, політиці та філософії, один із найбільших українських поетів.
За його плечима вагомі здобутки – понад 40 книжок: прекрасна поезія, блискуча публіцистика, есе, які здобули всенародне визнання та вдостоєні найпрестижніших літературних нагород.
У книгах письменника розкривається індивідуальний, глибоко одухотворений світ нашого сучасника, який у складних протиріччях буденності постійно відшукує джерела людськості і суспільного поступу. Поета не приваблює надмірна монументальність і помпезність, він залишається у колі звичайних людських подій і фактів, таких безумовних моральних цінностей, як Батьківщина, Мати, Земля, Хліб..., він глибоко переживає плинність і минущість людського віку, осмислює іноді болючі в своїй основі зв’язки між поколіннями. Але в цей, здавалось би, не прикрашений поетичними принадами світ, може легко увійти сивий юнак з перебитим крилом і стати не тільки реальним символом – протестом проти підлості і жорстокості.
Визначні риси творчості Б. Олійника – громадський неспокій, патріотизм, турбота про долю рідного народу – про його “хліб і пісню”.
Вибір
Над штормом, над шабельним зблиском,
Над леготом теплим в житах
Гойдається вічна колиска
Маятником Життя;
Життю – ні кінця ні начала.
І вічно по колу землі:
Комусь – лебеді від'ячали,
Комусь – ще сурмлять журавлі.
Один передбачливо очі
Прикрив ще за крок від межі,
Ввійшовши клітиною ночі
Тихенько: чи жив, чи й не жив?
А інший – на кроки не міряв:
Летів, і гримів, і... згорів,
І люди відкрили в сузір'ях
Зіницю нової зорі.
Коли б загадали: – Хочеш,
Одне лише слово твоє –
І вища – лаврова! – почесть
Чоло твоє обів'є, –
Я б вибрав найвищу почесть:
У чистім і чеснім бою
На чорному мармурі ночі
Зорю записати свою!
Борис Олійник – автор великої кількості чудових пісень. Працював із композиторами І. Покладом, І. Карабицем, П. Майбородою, О. Білашем, Ю. Васильківським, А. Горчинським та ін. Провідне місце у його пісенній творчості посідають пісні про матір, але й багато ліричних творів.
“Вони і досі звучать як пісенна класика – зразок найвишуканішого і наймелодійнішого слова” (М. Малій).
Пісня про Матір
Посіяла людям літа свої, літечка житом,
Прибрала планету, послала стежкам споришу,
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу.
– Куди ж це Ви, мамо?! – сполохано кинулись діти.
– Куди ж Ви, бабусю? – онуки біжать до воріт.
– Та я недалечко… де сонце лягає спочити.
Пора мені, дітки… А ви вже без мене ростіть.
– Та як же без Вас ми?… Та що ж ви намислили, мамо?
– Та хто ж нас, бабусю, у сон поведе по казках?
– А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах, і золото на колосках.
– Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота,
Аби тільки Ви нас чекали завжди край воріт.
Та ми ж переробим усю Вашу вічну роботу, –
Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!
Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
Махнула рукою – злетіли увись рушники.
— Лишайтесь щасливі… – і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й віки.
– Куди ж це Ви, мамо?! – сполохано кинулись діти.
– Куди ж Ви, бабусю? – сльозинка спада на щоку.
– Та я недалечко… де сонце лягає спочити…
Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу…
За межу…
“...Було все. І все мінялося. Але незмінно шанованим і улюбленим у народі залишився поет Борис Олійник. І хоч зовні він постійно демонстрував холодну скромність: слава заслужена всім великим життям Поета, Мислителя, Громадянина” (М. Шевченко).
Текст підготовлено за матеріалами:
- Олійник Б. І. Вибрані твори : у 2 т. / Б. І. Олійник; редкол.: В. Д. Павличко (голова) та ін. – Київ : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2006. – (Бібліотека УЛЕ : вершини поезії).
- Олійник Б. І. Вибране : поезії, поеми / Б. І. Олійник; передм. М. Шевченка. – Київ : Етнос, 2009. – 638 с. : фотогр. – (Бібліотека Шевченківського комітету).
- Олійник Б. І. Сива ластівка : поезії про матір : для серед. шкіл. віку / Б. І. Олійник . – 2-ге, доп. Вид. – Київ : Веселка, 1984. – 102 с. : іл.
- Клочек Г. Три поезії Бориса Олійника (дещо про магію Олійникового слова) / Г. Клочек // Слово і час. – 2010. – № 12. – С. 19–22.
- Степаненко М. І. Поет – “стоколос” Борис Олійник у щоденниковій візії Олеся Гончара / М. І. Степаненко // Вивчаємо українську мову та літературу. – Харків. – 2009. – № 28. – С. 6–12.
