Чи рухає наука прогрес? Безперечно, принаймні активно сприяє цьому руху. Багато вчених невиправні романтики. Їх часто зовсім не цікавить, скільки часу і сил буде покладено на те чи інше наукове дослідження. Вони готові працювати понаднормово. Їх захоплює сам процес, а відкриття, яке той або інший звичайний учений може зробити, зовсім не зупиняє їх. Навпаки, це стає прекрасним приводом відпочити, усвідомлюючи щось нове, зібратися з силам і приступити до наступних, ще не досліджених кроків.
Рік тому назва українського міста Слов’янськ була в перших рядках повідомлень усіх інформаційних агентств світу. Саме тут загін перекинутих із Криму тренованих російських найманців на чолі з офіцером ГРУ Стрєлковим-Гіркіним розпочав масштабну спецоперацію за відокремлення від України її восьми південно-східних областей і створення маріонеткової держави «Новоросія». Окуповане терористами місто стало в травні-червні 2014-го ареною запеклих боїв. А після звільнення міста (і після краху всього проекту «Новоросії», яку тільки ціною прямого військового вторгнення Кремлю вдалося «утвердити» лишень на третині території Донбасу) російське телебачення призабуло про Слов’янськ – адже відродження мирного життя не вкладалося у формат пропагандистських сюжетів «Лайфньюз».

